Дженн Чо влаштувалася працювати в Amazon одразу після закінчення університету у 2019 році на посаду інженера-програміста. Вона старанно працювала, щоб бути однією з кращих співробітників, але за п’ять років в компанії повністю вигоріла. Щоб привести до ладу своє ментальне здоровʼя, Чо взяла поїхала у 12-тижневу відпустку, яка сильно змінила її ставлення до карʼєри. Свою історію Чо розповіла Business Insider.

Робота була моїм життям і частиною ідентичності

Коли я почала працювати інженером техпідтримки, робота була дуже захопливою. Ми рухалися швидко, я відчувала себе губкою — усе вбирала й прагнула навчатися ще більше. А ще хотіла довести, що я цінна працівниця.

Але у 2024 році в Amazon почалася хвиля звільнень, яка сильно вплинула на нашу команду. У компанії відбулися реструктуризації, перегляд пріоритетів.

Я працювала над особливо складним проєктом і дуже тиснула на себе. Але в гонитві за результатами та дедлайнами, працюючи понаднормово, я втратила мотивацію, зосередженість і відчувала емоційне виснаження. Зовні я все ще встигала виконувати завдання, але внутрішньо жила в режимі виживання.

Коли я перестала отримувати задоволення від хобі, зрозуміла, що вигоріла

Сигналом стало те, що я перестала отримувати задоволення навіть від улюблених занять — тренувань, спілкування з друзями, хобі. Тоді я усвідомила: я вигоріла.

Одна моя подруга, яка нещодавно також взяла відпустку через вигорання, порадила зробити те саме. Я довго вагалась, але за підтримки терапевтки подала запит, і мені схвалили 12-тижневу відпустку наприкінці минулого року.

На початку відпустки у мене з’явилася висипка по всьому тілу — можливо, через стрес. Лише через шість тижнів, після лікування, я змогла по-справжньому розслабитися.

Я почала досліджувати Сіетл, повернулася до тренувань, а також запустила кілька особистих проєктів, зокрема сайт про їжу. Було дуже приємно створити щось для себе. Я навіть розглядала ідею тривалішої паузи або сабатікалу, але вирішила дотримуватися початкового плану — 12 тижнів.

Я зрозуміла, що головне, що потрібно змінити після повернення — це моє ставлення.

Моє хобі й особисті проєкти допомогли усвідомити: робота — не все моє життя. Вона має лише підтримувати його, а не поглинати.

Я хвилювалася, що відпустка негативно вплине на кар’єру, але цього не сталося.

Після повернення я усвідомила, що я лише одна з тисяч працівників

Компанія не зупиняється, якщо хтось один бере паузу. Ми часто ставимо роботу в пріоритет, тоді як для компанії пріоритет — це прибуток. Тому саме на нас лежить відповідальність за встановлення меж між роботою та життям.

Зараз я намагаюся втілювати свій новий підхід — ставити чіткі межі. Наприклад, тренування критично важливі для мого ментального здоров’я, тому я вирішила: ніколи не скасовуватиму заняття заради роботи.

Я також почала записувати щоденні списки справ, але не тільки з робочими завданнями. Так, робочі задачі — на першому місці, але також я вписую туди особисті речі, які чекають після роботи: вечеря, зустрічі з друзями, робота над блогом.

Замість балансу — компроміси

Знайти ідеальний баланс між роботою та життям щодня майже неможливо. Я маю багато бажань, але мало часу. Тому дивлюся на ситуацію у ширшому контексті.

Будуть періоди, коли робота вимагатиме максимум зусиль — і це нормально. Але я нагадую собі: так не має бути постійно.

Можливо, сьогодні я зосереджена на роботі, але завтра можу взяти час на себе. Я досі вчуся знаходити свій баланс, але тепер розумію, що лише від мене залежить, чи буду я підтримувати свою ідентичність поза межами роботи.